Відповідаючи на вічне питання чому?, сьогодні розмірковуємо, чи потрібно журналістові вести блог, якщо таки слід, то навіщо.
Зважаючи на право самовираження та свободу слова, ніхто не може заборонити не просто журналістові, а й будь-кому вести власну сторінку/сайт/блог та висловлювати думки, бажання чи крики душі. Однак часто ми даємо волю почуттям та забуваємо про те, що в інтернеті немає меж. Не можна приховати й те, що вже публічно оприлюднено.
Чи потрібно журналістові стримувати себе і «фільтрувати» свої висловлювання у мережі поза робочим часом на власно створеному просторі?
Під час сьогоднішньої лекції були думки про те, що журналіст з певними переконаннями може працювати у виданні з протилежними ідеями. Виникає питання: чому людина, що вірить у одне, переконує інших людей у абсолютно іншому? Думаю, у такому разі слід розглядати проблему працевлаштування у тих реаліях, яких стосується таке явище. Одне з головних правил журналістики – чесність. Бути чесними та прозорими. Гадаю, це і є відповідь на питання.
Керівництво не буде вимушене обмежувати працівника у веденні персонального блогу тоді, коли журналіст усвідомлює чіткі межі, за які йому не слід виходити. А якщо спокуса є, то чи слід продовжувати вести «подвійне життя» та ставити себе перед вибором «робота чи власні переконання»? Поняття совісті спільне для усіх незалежно від професії, але кожен сам визначає його межі.
Щодо блогів узагалі – звичайно так. Якщо журналіст відчуває потребу у власному мережевому просторі, то ще один рівень зв’язку із читачем – тільки на користь.